Методичка для інвестора: що треба знати про нове приватизаційне законодавство

Методичка для інвестора: що треба знати про нове приватизаційне законодавство

Що трапилося?

За останні два роки було затверджено два документи, які повинні перезапустити приватизаційні процеси в Україні. Це закон «Про приватизацію державного і комунального майна» та постанова кабміну «Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об’єктів малої приватизації». Крім того, у жовтні Верховна Рада скасувала список заборонених для приватизації державних підприємств.

Фонд державного майна разом із Кабінетом Міністрів готуються до нової хвилі приватизації. На неї віддали 339 державних підприємств, що складає майже 10% від їхнього загального числа. Перші торги за новими правилами планують провести не пізніше 1 квітня 2020 року.

Чому змінили приватизаційне законодавство?

«Українська приватизація була непрозорою, неконкурентною і хаотичною», — про це кажуть експерти. Про це також свідчать цифри. Наприклад, у 2018 році із запланованих 18.8 мільярда гривень від приватизації бюджет отримав менше 1% суми — 268.7 мільйона гривень. У 2019 ситуація схожа — з 17 мільярдів гривень з січня по серпень держава отримала лише 5.7% від очікуваного, 369.1 мільйона гривень. За весь час приватизації в Україні бюджет, за приблизними підрахунками, поповнився лише на 11 мільярдів доларів.

Заплановані і фактичні надходження до бюджету від приватизації, у мільйонах доларів США
Джерело: Економічна правда

У 2020 році заплановано отримати 12 мільярдів гривень доходів до бюджету, а також 3-4 мільярди гривень від оренди державного майна. Мета нової приватизації не тільки у тому, щоб наповнити бюджет. «Ми будемо передавати підприємства, які є неефективними, ефективним власникам, щоб вони на базі цих об’єктів створювали робочі місця і створювали життєздатні підприємства» — заявив прем’єр-міністр Олексій Гончарук, представляючи проект бюджету на наступний рік.

Що змінилося?

1.  Розібратися з об’єктами приватизації стало простіше

Усі вони поділені на дві групи: об’єкти великої та малої приватизації. Основним критерієм поділу є вартість активів. Усе, що дорожче 250 мільйонів гривень, — велика приватизація, все, що дешевше, — мала. Користь в тім, що юридично мала приватизація проходить набагато легше і швидше за велику. Водночас тепер у цій групі опинилось багато досить великих і привабливих активів

2. Посередників між державою та інвестором поменшало

Для об’єктів малої приватизації новий закон повністю скасовує потребу в оцінювачах, що встановлювали стартову ціну аукціону, а для великої — замінює їх радниками. Саме оцінювачі були слабкою ланкою у попередній схемі приватизації. Багато з них занижували вартість послуг, щоб перемогти у конкурсі, затягували підготовку об’єкта до продажу, занижували стартову вартість в інтересах одного із покупців, інформували його про реальний стан об’єкта, за що отримували корупційну винагороду. Новий закон унеможливлює ці схеми.

У великій приватизації обов’язковою стає участь радників. Їхня робота — пошук покупців і рекомендації щодо ціни. Вибір радника — конкурсний, за таких умов низька ціна послуг не є гарантією перемоги у конкурсі. Більшу кількість балів дає досвід роботи на міжнародних ринках. На думку юриста Леоніда Антоненка, «нова бальна система по суті надає перевагу глобальним інвестиційним банкам перед традиційними українськими оцінювачами, хоча формально і вони можуть стати радниками за відсутності пропозицій від інвестбанків». Гонорар радника складається з фіксованої оплати та премії у разі продажу, яка може сягати 2% від вартості активу.

3. Стартова ціна об’єктів, як правило, буде нижчою за ринкову

У старому законі про приватизацію стартову ціну об’єкта на аукціоні встановлював оцінювач. Через це він міг грати на користь одному із покупців. У новому законі  стартова ціна — це балансова вартість об’єкта.

Балансова вартість — це вартість, яка розраховується як різниця між активами компанії та її борговими зобов’язаннями. Хоч у теорії балансова вартість може бути вищою за ринкову, це — вкрай рідкісне явище. У реальності — частіше навпаки, балансова вартість виявляється нижчою. Іноді — у десятки й навіть сотні разів.

Для багатьох об’єктів малої приватизації ринкову вартість взагалі не можна розрахувати. Через це можливі зловживання: наприклад, об’єкт може бути продано за явно заниженою ціною, якщо покупець на аукціоні один, або в разі, якщо покупці заздалегідь домовилися не піднімати ціну. У новому законі передбачено такі механізми протидії:
1. Сувора конфіденційність інформації про учасників аукціону;
2. Рівний доступ учасників до повної інформації про об’єкт;
3. Усунення штучних перешкод для участі в конкурсі.

4. Взяти участь в аукціоні стало простіше

Щоб взяти участь в приватизаційному аукціоні, потенційний покупець має відповідати вимогам, що описані в умовах конкурсу. Ці умови часто ставали ще одним корупційним інструментом дискримінації, бар’єром для недопущення до конкурсу покупця, який був готовий заплатити за актив реальну ціну. Новий закон суттєво спростив вимоги до учасників, а деякі взагалі скасував.

Що змінилось? По-перше, не треба пояснювати, звідки у вас гроші. Досить, щоб платіж за об’єкт був здійснений з банківського рахунку, тобто, у безготівковій формі. Контроль за легальністю цих коштів покладається на банк. По-друге, новий закон зрівнює у правах резидентів і нерезидентів України, та навіть офшори. Усім юридичним особам досить вказати їхнього кінцевого бенефіціара. Увесь ланцюжок, за яким він контролює покупця, оприлюднювати не треба. По-третє, навіть якщо учасник аукціону не відповідає вимогам закону, його не можна не допустити до участі у торгах. Замість цього Фонд державного майна може оскаржити у суді результати аукціону і спробувати довести невідповідність умовам конкурсу тільки переможця.

У результаті цих змін рівний доступ до торгів отримує максимально можлива кількість учасників і усуваються лазівки для корупційного втручання в їхні результати.

5. Усі торги — в одному місці і в один час

У новому законі єдиною платформою для проведення малої приватизації стає електронний сервіс «ProZorro.Продажі». Торги на ньому почалися у 2016 році, після запуску надходження від приватизації зросли в рази. Паралельно діяло ще 16 бірж — агентів Фонду державного майна, одну з яких Фонд призначав «організатором торгів». Нерідко біржа включалася в боротьбу за те, щоб переможцем аукціону виявився або інсайдер оцінювача, або «потрібний» біржі покупець. Решту або відсікали від торгів надуманими юридичними перешкодами, або просто фізично не допускали у приміщення, де проходив аукціон.

З «ProZorro.Продажі» ця схема не працює, оскільки вона, по-перше, централізована, а по-друге, має дворівневу структуру. На першому рівні біржі працюють із потенційними покупцями, на другому — «ProZorro.Продажі» з біржами. Хто стоїть за біржовою заявкою адміністратор торгів не знає. Ця інформація є лише у біржі, яка зацікавлена у перемозі свого клієнта і збереженні його конфіденційності. Жодна з бірж не має монопольної переваги на отримання цінових пропозицій, визначення переможця та, як наслідок, на отримання своєї винагороди, що створює між ними здорову конкуренцію.

6. Привабливих активів стало більше

Список підприємств, що не підлягають приватизації, існував із 1999 року і нараховував понад 1000 об’єктів, «що мають стратегічне значення». На практиці це означало, що велика кількість із зарахованих у «стратегічні об’єкти» підприємств працювали неефективно, були хронічно збитковими, а їхнє існування підтримувалося за рахунок дотацій із бюджету. Значна частина цих коштів до підприємств не доходила, осідаючи у кишенях політиків, які лобіювали виділення бюджетних грошей «для своїх».

У жовтні 2019 року Верховна Рада скасувала цей список двадцятирічної давності. Протягом трьох місяців Кабінет Міністрів підготує новий список підприємств, як справді мають стратегічне значення. За словами міністра економіки Тимофія Милованова, «у держави мають залишитися об’єкти, що забезпечують її безпеку, ті,що є природними монополіями, ті, які мають життєво важливе значення для суспільства, а також підприємства, чиї послуги/товари не можуть виконуватися/вироблятися ринком». Решту можна буде купити, модернізувати та зробити прибутковими.

7. Купити «за борги» стало складніше

Тим же новим законом, що скасував список підприємств, що не підлягають приватизації, Верховна Рада ввела трирічний мораторій на банкрутство підприємств із цього списку. Це важливий момент, оскільки штучне накачування успішного активу боргами і подальше «банкрутство» в інтересах певного кредитора — одна з поширених схем незаконної приватизації. Її суть у тому, що кредитор отримує контроль над підприємством не за ту суму, яку воно коштує, а за суму виданого кредиту, яка може бути від десятків і до сотень разів нижчою.

Класичний приклад — банкрутство одного із найбільших хімічних підприємств України «Сумихімпром». Воно заборгувало понад 1 мільярд гривень структурам, пов’язаним із Дмитром Фірташем, одна з яких й ініціювала банкрутство. Після чого повний контроль над підприємством — у рамках банкрутства, яке тривало з 2012 року, — отримав олігарх. Тепер з підприємствами з колишнього «стратегічного списку» так не вийде, а, отже, за них є сенс боротися.

Що всі ці зміни дають інвестору?

По суті, нові законодавчі зміни виправили ситуацію, яка існувала з 1999 року: вони спростили процес приватизації і відкрили чесному інвесторові можливість брати у ній участь.